Кожна культура має свій закладений селекціонерами генетичний потенціал, тобто найвищу врожайність, яку вона може забезпечити за оптимальних умов вирощування. Але на кожному періоді росту і розвитку культури можуть бути фактори, які зменшують її врожайність.

Наприклад, при підготовці насіннєвого матеріалу, в той час коли насіннєва оболонка ушкоджується, з’являється ризик проникнення збудників бактеріальних і грибних хвороб. Після посіву на насіння починають діяти негативні ґрунтові фактори: кислотність або засоленість, низька температура ґрунту, дефіцит вологи, які сповільнюють проростання. У цих умовах насіння має швидко набрякнути і прорости, наздогнати корінцями відступаючу воду. Молоді рослини пригнічуються різкими коливаннями денних і нічних температур, заморозками, дефіцитом елементів живлення, недоліком ґрунтової вологи, післядії гербіцидів, пошкодження хворобами і шкідниками протягом вегетації. Вплив негативних факторів, тобто стресів – причина недобору врожаю внаслідок ураження різноманітними хворобами, порушення водного балансу у рослині, зниження опору рослин до зовнішніх факторів навколишнього середовища та ін.

Стреси викликають фізіологічні депресії в рослині, які сповільнюють ріст, погіршують якість і знижують урожайність. Підраховано, що для рослин шкода від стресів є більшою, ніж шкода від хвороб і шкідників. Щоб вийти з фізіологічної депресії рослина витрачає частину енергії на відновлення обмінних процесів. Втрата урожаю напряму залежить від кількості затраченої енергії на це.

Виділяють три основні групи факторів, що викликають стрес у рослин: фізичні, до яких відносять недостатню або надмірну вологість, освітленість, температуру, радіоактивне випромінювання; хімічні: ними є різні солі, гази, ксенобіотики (гербіциди, інсектициди, фунгіциди, промислові відходи); біологічні, до яких відносять збудники хвороб, шкідників, а також інші рослини, якщо з ними доводиться конкурувати.

До відома. Якщо певні сорти рослин селекціонери вивели у певній ґрунтово-кліматичній зоні, а вирощують у іншій, де умови вирощування істотно відрізняються, то це також може впливати на ураження хворобами та зменшення врожайності. Наприклад, як відмічає багато городників Хустського району Закарпатської області, при посадці сортів суниці садової італійської селекції, посадки сильно уражаються хворобами та піддаються вимерзанню, хоча за 30 км у Берегівському районі цієї ж області ці сорти чудово ростуть і плодоносять. Для вирощування на їхній території ідеально підходять сорти голландської селекції.

Як підвищити стресостійкість рослин? Ми не можемо змінити природні фактори, але маючи в розпорядженні низку агротехнічних та агрономічних заходів, можна вплинути на імунітет рослин, підвищити їх стресостійкість.

Макро- і мікроелементи є основою життя рослин. Всі процеси синтезу та перетворення речовин здійснюються за допомогою ферментів, до складу яких входять ці елементи. Вони відіграють значну роль у процесах синтезу білків, жирів, вуглеводів, а також входять до складу вітамінів, гормонів та інших біологічно активних речовин. Очевидним є той факт, що нема жодного більш чи менш важливого біохімічного процесу, жодної фізіологічної функції, які б могли проходити без участі того чи іншого елемента.

Наявність та можливість засвоєння елементів живлення, особливо в критичні фази розвитку рослин, вплив окремих елементів на адаптацію рослин до стресових умов дає можливість, коригуючи вегетативним внесенням потрібних елементів живлення, впливати на врожайність рослин.

Вирішальним чинником у підвищенні стійкості рослин до екстремальних погодних умов є збалансована система удобрення, що відповідає потребам рослин на певних етапах їх росту та розвитку. При цьому забезпечення рослин відповідними макро- і мікроелементами, навіть в умовах дії несприятливих чинників, дає змогу отримувати стабільно високі врожаї сільськогосподарських культур.

Скоригувати живлення рослин і підготувати їх до «відбиття» стресового впливу ще до моменту його настання можна шляхом позакореневих підживлень відповідними добривами. Взявши до уваги критичні періоди росту та розвитку й фізіологічні потреби рослин у збалансованому живленні.

Позакореневе підживлення рослин добривами, особливо рідкими органічними, оптимізує живлення рослин. Як показують наукові дослідження, за достатнього забезпечення макро- і мікроелементами рослина створює більше вегетативної маси на 15-20% (у сухій речовині), споживаючи на 20% менше вологи.

Отже, раціональне застосування добрив підвищує стійкість сільськогосподарських культур до стресів, запобігає зниженню урожайності, сприяє зменшенню ураженості рослин різноманітними грибковими хворобами і, саме головне, забезпечує отримання високоякісної продукції.

Дацько Л.В., к.с.-г.н.
Інститут водних проблем і меліорації НААН