Згадаємо слова відомого вченого-ґрунтознавця В.В. Докучаєва: «Якщо система землеробства призводить до втрат органічної речовини, збіднення ґрунту, розвитку водної і вітрової ерозії, то така система землеробства повинна бути замінена на іншу, яка не дає означених негативних наслідків».
Гумус – це джерело поживних речовин і багато в чому визначає родючість ґрунту. Від вмісту гумусу залежить водний, повітряний і тепловий режими ґрунту, його структура, гранулометричний склад і біологічна активність. Гумус має важливе значення для родючості ґрунту. Він є резервом поживних речовин, які звільняються в процесі мінералізації. Надзвичайно цінна властивість гумусу затримувати вологу в орному шарі ґрунту, що має особливе значення в зоні недостатнього зволоження. Безперервне надходження органічних решток та їх мікробіологічна трансформація – необхідні умови гумусоутворення.
За даними науковців вміст гумусу кожних десять років у сільськогосподарських угіддях України зменшується на 0,1 %, тобто наша рілля на один гектар втрачає орієнтовно 350 кг цієї цінної речовини, а загальні запаси у гектарі сільськогосподарських земель становлять у середньому 11 тонн.
Крім того, вже протягом кількох десятиліть наші ґрунти отримують все менше і менше органіки внаслідок малих обсягів внесення органічних добрив та решток. Як відомо, потрапивши у ґрунт, органічні рештки піддаються процесу гуміфікації, тобто утворюється гумус та проходить процес мінералізації, зокрема розклад органічних решток до простих складових: води, вуглекислого газу, аміаку та макро- і мікроелементів. Як наслідок більша частина органічних решток розкладається, тобто втрачається, натомість накопичити гумус з позитивним сальдо досить складно, тому що утворення гумусу – це довготривалий процес.
Як показують останні наукові дослідження, внесення мінеральних добрив у не науково обґрунтованих кількостях за інтенсивного сільськогосподарського виробництва призводить до пептизації (розкладу) гумусу, а в результаті до зменшення його вмісту у ґрунті. Різні види й форми мінеральних добрив по-різному впливають на органічну частину ґрунтів. Найбільш «агресивний» вплив здійснюють азотні, окремі види калійних і комплексних добрив.
Отже, в останні роки постійно внаслідок малої кількості надходження органіки та збільшеної кількості внесених мінеральних добрив (особливо азотних) зменшуються запаси гумусу, накопичені в грунті за попередні сторіччя, зникають запаси чорнозему. Наприклад, втрата однієї десятої відсотка гумусу в грунті знижує врожайність зерна на 0,5 центнера з гектара, що змушує фермера з року у рік вносити більше мінеральних добрив для збільшення врожаю. Тому виснаження грунту через зменшення вмісту гумусу та несприятливі погодні умови зумовлюють наступ пустелі, яке вже намітилося на півдні України.
Для підтримки бездефіцитного сальдо балансу по гумусу у ґрунти в ідеальних умовах слід вносити щорічно по 7-8 тонн гною або 2 тонни соломи з приорюванням азоту на гектар ріллі. Однак не у кожного фермера є така можливість, в цьому випадку доречно використовувати хоча б органо-мінеральні схеми удобрення.
Історія знає чимало випадків, коли держави і народи, володіючи родючими ґрунтами, розвиненим землеробством і скотарством, досягали піку своєї могутності, проте з часом занепадали внаслідок деградації ґрунтів.
Ми українці, щасливі утриманці, які живуть за рахунок запасів чорнозему, що утворилися в попередні часи, перестали піклуватися про його долю. Закон збереження енергії – основний закон природознавства. У ґрунт замість узятого з нього врожаю необхідно внести еквівалентну кількість органіки для поповнення витраченого гумусу. Закон повернення органічної речовини діє в усі часи і повсюдно та його ніхто не відміняв.
Завжди рештки рослинного покриву і органічні добрива забезпечували повернення органічної речовини в ґрунт, запобігали виснаженню, сприяючи збереженню і підвищенню родючості.
На жаль, часи змінюються. Безповоротне вилучення органічної речовини в останні десятиліття посилилося. Зменшилося поголів’я худоби (співвідношення поголів’я великої рогатої худоби на один гектар ріллі в Україні в десять разів менше, ніж в країнах Західної Європи). Рілля голодує, грунт без органіки неодмінно виснажується, знижується якість отриманої продукції.
Становище ускладнюється тим, що після розпаювання земель у 90-х роках минулого сторіччя селяни здають її в оренду. Орендарі не є господарями землі. Їхнє основне бажання – отримання максимального прибутку з мінімальними затратами. Існуюче законодавство в Україні не стимулює дбайливого ставлення орендарів до ґрунту. Вони не вносять у ґрунт органіку, частково заміщаючи її мінеральними добривами, засівають поля соняшником, ріпаком, кукурудзою та ін. енергонасиченими культурами, прирікаючи ґрунт на виснаження. Насувається загроза втрати родючості ґрунту, зникають запаси чорнозему, критична межа наближається.
Для відтворення родючості ґрунтів, а саме підвищення вмісту гумусу, у кризових умовах потрібно застосовувати новітні технології та нормативи застосування органічних добрив. Складовими таких технологій є система агротехнічних заходів, яка передбачає: зменшення у польових сівозмінах частки енергонасичених культур; за можливістю застосування мінімізації обробітку; обов’язкове внесення органічних добрив (соломи, сидратів).
Не можна забувати, що основна перевага використання органічних добрив – можливість вирощувати екологічно безпечну сільськогосподарську продукцію, конкурентоспроможну на світовому ринку та збереження грунту для наступних поколінь.